Список публикаций: Визначальні риси гетеростереотипів

Визначальні риси гетеростереотипів національних меншин Закарпаття 

Актуальність дослідження гетеростереотипів національних меншин зумовлена потребою вивчення процесуального підходу до регулювання міжетнічних відносин у поліетнічних регіонах України. Уявлення про стереотипи як про стійкі явища,  що несуть в собі численні упередження, негативне ставлення, образи та  кривди, потребує корегування. Це уявлення тримається на тому, що більшість стереотипів сформована історичним досвідом міжетнічних стосунків між представниками різних національностей, який є досвідом гострої політичної та військової боротьби. Спроби долання історико-політичних підходів до гетеростереотипів національних меншин можуть полягати у соціологічному дослідженні динамічних стереотипів сьогодення.

Соціологічні дослідження гетеростереотипів здатні спростувати або підтвердити стійкий характер традиційних стереотипів, сприяти їх подоланню або зробити нездоланною перешкодою у розбудові толерантних стосунків між народами [1]. Закарпатська область відноситься до такого поліетнічного регіону України, в якому традиційно низький рівень міжетнічної напруженості дозволяє це робити без зайвого ризику. Проте дослідження має спиратися на перевірену методологію та попередній досвід досліджень.

Огляд основних досліджень і публікацій за даною проблемою. Питання етностереотипів як засобу впорядкування практичної діяльності за допомогою світогляду досліджувалися Д.Брейлі, Т. Ван Дейк, У.Ліпман, Р.Олпорт, А.Тешфел, як неминучий  наслідок категоризації соціальних подій Р.Лавлінським [3]. Підходи в дослідженнях соціальних стереотипів як міфологічних засобів комунікації зустрічаються в працях В.Чорного [7] та Н.Рудакової [6]. Окремий напрямок дослідження складають праці з вивчення особливостей етностереотипів. Дослідниками етностереотипів є відомі українські соціологи і психологі: П.Гнатенко, П.Бузський, В.Євтух, О.Квас, М.Махній, Ю.Сілецький,  Т.Тхоржевська та багато інших.

У сучасних соціальних дослідженнях стереотипи розглядаються переважно "спрощеною моделлю" або "стандартизованим уявленням" про суспільні явища. У цієї якості стереотипи вивчаються як умова для маніпуляції або "специфічна форма прихованого, анонімного панування, здійснюваного ненасильницьким шляхом" [1, с.53-55]. Головною ознакою стереотипів визнається факт незалежності від однієї людини або групи та здатність змінюватися тільки в процесі тривалого суспільного розвитку. При цьому, висновки ґрунтуються на методологічних припущеннях і практично не спираються на емпіричні дослідження, зокрема етнічних стереотипів.

Мета статті - окреслити визначальні риси гетеростереотипів національних меншин Закарпаття. Просування до мети припускає вирішення наступних завдань: визначити методологічні основи вивчення стереотипів та основні підходи до їх емпіричного дослідження гетеростереотипів; за допомогою соціологічного моніторингу виміряти частоту звернення представників різних національних меншин Закарпаття до рис, якими вони визначають інші національні меншини; за допомого компаративного аналізу сформувати групи визначальних рис гетеростереотипів національних меншин Закарпаття.

Виклад основного матеріалу дослідження. Переважна більшість соціологів розглядає стереотип як спрощений та емоційно забарвлений образ носіїв тієї чи іншій соціальної групи. Етнічний стереотип тлумачиться як "схематизований, і надзвичайно стійкий образ етнічної групи спільноти, який легко розповсюджується на всіх її представників [2]. Вважається, що за допомогою етностереотипів реалізується типова та схематизована програма поведінки представників національних меншин. При цьому, не завжди звертається увага на тої факт, що етностереотип складається з авто- і гетеростереотипів, які іноді програмують поведінку етнічних спільнот у прямо протилежних напрямках.

Методологію дослідження етнічних стереотипів (pattern) пов"язують з працями американського дослідника початку минулого століття, Уолтера Ліпмана. На його думку, стереотипи - надзвичайно стійки та впорядковані схеми і будь-яка зміна стереотипів сприймається як атака на основи світобудови, як "атака на основи нашого світосприйняття". Нам важко допустити відмінність між нашим особистим світом і світом взагалі. "Якщо в даному світі шановні нами люди виявляються негідниками, а зневажувані нами люди - верхом шляхетності, то такий світ діє на нерви. Ми бачимо анархію там, де звичний для нас порядок не є єдиним. Якщо лагідні і справді повинні успадковувати землю; якщо перші будуть останніми; якщо тільки ті, хто без гріха, можуть кинути камінь; якщо тільки кесарю положено кесарів, - то основи самоповаги будуть розхитані у тих, хто влаштував своє життя так, ніби ці максими невірні"[4].

Стереотипи як "бастіони традицій" влаштовують багатьох дослідників із методологічного боку. За їх допомогою можна пояснювати багато речей, не намагаючись їх зрозуміти або дослідити. Поняття стереотипу служить не тільки гарантією самоповаги але й зручним засобом приховати "кінці у воду". За допомогою визнання сталого характеру стереотипу складне і ризиковане дослідження завжди можна підмінити більш простою процедурою визнання.     

 Емпіричні методи вимірювання етнічних стереотипів було запропоновано Д. Кац і К. Брейлі.  в 30 - і рр ХХ століття.  Вони спиралися на технологію "приписування"  рис, найбільш характерних для етнічних груп. У подальшому методики "приписування рис" почали уступати місце методу "полярного профілю" (Брігем). Третім етапом у емпіричному дослідженні етностереотипів стала технологія "діагностичного коефіцієнта К. Макколі і К. Стітта [5].  На думку К. Макколі і К. Стітта, при використанні відсоткової методики вимірювання стереотипів виникає проблема невключення в шкалу рис, які отримують оцінку, близьку до 100 %. Тому Макколі і Стіт запропонували модифікацію методики Брігема, включивши в неї індекс, названий "діагностичним коефіцієнтом". Порівняння авто - та  гетеростереотипів різних етнічних груп дозволяє визначити діагностичні коефіцієнти від 0 до 100. Значення мають коефіцієнти >1.

Виходячи з аналізу методології дослідження етнічних стереотипів, ми сформували 24 ознаки, як поділялися на відповідні групи: негативні, нейтральні та позитивні. У складі цих груп були визначені суспільно-політичні, побутові та індивідуальні риси етнічних стереотипів.

Відповідно до необхідних методологічних вимог у 2006 році було оформлено інструментарій соціологічного дослідження 4 національностей, які мешкають на території Центральної Європи: українців, поляків, угорців і словаків. Вперше таке дослідження було проведено дослідницькою групою кафедри соціології і соціальної роботи УжНУ під моїм керівництвом у 2006 році. Було опитано 194 респондента міста Ужгород. Панельне дослідження було проведено студентами кафедри політології і державного управління УжНУ в 2013 році. За квотною вибіркою було вперше опитано 320 респондентів різних національностей, що мешкають в Закарпатті:  українців, угорців, росіян, словаків. Власне панельне дослідження побутових етностереотипів було проведено мною на при кінці 2013 початку 2014 років. За квотною вибіркою було вперше опитано 272 респондента словацької національності, що мешкають в Ужгороді, с.Сторожниця та с. Середне.

Результати соціологічного моніторінгу впевнено довели, що домінуючими автостреотипами словаків є: чесність, доброзичливість, культурність та життєлюбність. Саме такими хотіла би бачити себе більша частина опитаних респондентів. До основних гетеростереотипів словаків Закарпаття щодо угорців, українців та поляків належать: щедрість, гостинність, відважність та інші риси характеру.

Розрахунок діагностичного коефіцієнта Макколі-Стітта продемонстрував, що до основних гетеростереотипів словаків щодо інших національних груп відносяться наступні стереотипи: по відношенню до угорців – мислять згідно установленим поглядам – 6,98; старомодні – 3,82; темпераментні – 3,42; самозакохані - 2,57; скупі – 1,12 і т.д. А українців навпаки – сприймають гостинними – 3,07; відважними – 4,17; щедрими – 3,99; і т.д. Полякам надавали таких рис як – освідченні – 0,89; культурні – 0,86; чесні - 0,61; доброзичливі - 0,59 і т.д.

Отже, побутові гетеростереотипи в системі етностереотипів словаків знаходяться під впливом історико-культурних стереотипів, які протягом довгих років формувалися у свідомості етнічних словаків, що призвело до негативного відношення і накопичення конфліктного потенціалу. Порівняльний аналіз виявляє певні розбіжності в побутових етностереотипів. Наприклад, відмітили угорців як темпераментних 40,7% опитаних словаків і лише 22,7% самих угорців. Ще більше розбіжності в побутових етностереотипах відмічених словаками між угорцями та українцями. Так, відмітили угорців як щедрих тільки 11,8% опитаних словаків. Але українців в якості щедрих відмітили 58,8% опитаних словаків.

Чи не може розбіжність етностереотипів бути чинником або наслідком низької етнічної толерантності? Індикатором рівня толерантності обрано рівень міжетнічних конфліктів між словаками та іншими національностями краю. Аналіз рівню міжетнічних конфліктів показав його відносно низький рівень. Згідно результатам опитувань, на непорозуміння або конфлікти на міжнаціональному ґрунті вказали 26,3% опитаних українців і тільки 20,3% опитаних словаків.

Результати двовимірного аналізу показали, що міжетнічна конфліктність знаходиться у прямий залежності від інтенсивності спілкування, що підтверджує "гіпотезу контакту" Г.Олпорта про зменшення вірогідності виникнення стереотипів за умови більш інтенсивних контактів між етнічними спільнотами. Згідно гіпотези Г.Олпорта контакт між членами різних соціальних груп сприяє зниженню ворожості в їх стосунках. Вона заснована на припущенні, що негативні стереотипи щодо членів аутгрупи виникають через нестачу контакту з ними, оскільки точність їх сприйняття членами іншої групи прямо пропорціонально залежить від інтенсивності міжособової взаємодії між членами різних соціальних груп. Формування неточних і, як правило, негативних стереотипів членів аутгрупи приводить до появи аутгрупової дискримінації по відношенню до них з боку носіїв цих стереотипів. Повторні контакти між членами різних груп приводять до формування ними повнішого уявлення один про одного.

Результати дослідження доводять, що дуже рідкі контакти не спричинять  непорозуміння або конфлікти на міжнаціональному ґрунті, рідкі та часті  сприяють конфліктам 25,0% респондентів. Щоденні контакти зменшують рівень конфліктності до 16,7%. За допомогою результатів дослідження доведено, що найбільш конфліктний потенціал притаманний словакам - мешканцям Ужгороду ніж мешканцям ужгородського району. Розбіжності в рівні міжетнічної конфліктності мешканців Середнього та Сторожниці не виявлено. Значний рівень непорозуміння та конфліктів на міжнаціональному ґрунті притаманний старшому поколінню словаків, старше 50 років.  Конфлікти на міжетнічному ґрунті більш характерні для чоловіків ніж для жінок.

Значна кількість конфліктів на міжнаціональному ґрунті пов"язана з образливими гетеростереотипами словаків. Зокрема, 66,7% тих, хто назвав угорців вузькомислячими, був стороною конфлікту. Частина конфліктів пов"язана з автостереотипами словаків. Так, 50,0% респондентів, які відмітили високий темперамент словаків, були учасниками непорозуміння або конфліктів на міжнаціональному ґрунті. Серед автостереотипів словаків, респондентів, які відмітили патріотичність значний відсоток – 41,7% мали конфлікти міжнаціональному ґрунті.

Найменший показник конфліктності прослідковується у респондентів, які відмітили такі стереотипи як – життєлюбні, товариські, гостинні. Хоча, знов ж таки через аутостереотипи словаків у порівнянні з іншими вважають найменш гостинними. Цікавим є те, що 33,3% респондентів, які відмітили доброзичливість по відношенню до поляків мали конфлікти на міжнаціональному ґрунті. Значний відсоток (45,5%) респондентів які мали непорозуміння на міжнаціональному ґрунті відмітило стереотип «горді» по відношенню до українців, але хочу зазначити, що більшість респондентів сприймали термін «горді», як «гордість» за свою націю або ідентичність. Іронічним є те явище, що поширений етностереотип «зарозумілі» в суспільстві приписувався угорцям, а за діагностичним коефіцієнтом Макколі-Стітта, саме угорці мають найменший показник конфліктності (16,7%).

Результати багаторічного річного моніторингу показали стабільність гетеростереотипів щодо природних рис характеру представників всіх етнічних груп та зміну поглядів щодо  їх моральних якостей. Зокрема, вимірювання  темпераментності в 2013-2014 роках показало максимальне відхилення по українцям склало ± 2,3%, а по полякам ±1,1% (Див. табл.1).

Таблиця 1

Ще більша сталість оцінок встановлена у вимірюванні  зарозумілості. Максимальне відхилення  в 2013-2014 роках по цьому показнику склало ± 1,3% - у словаків, а мінімальна ±0,1% - у поляків (Див. табл.2).

Таблиця 2

Зовсім інші показники встановлені при вимірюванні оцінок відважності. По цьому показнику встановлено 3-х кратне збільшення оцінки в українців і двократне зменшення подібної оцінці в угорців та поляків (Див. табл.3).

Таблиця 3

Особу увагу варто звернути на явну ознаку стереотипу - початковий (2013) збіг оцінок відважності у словаків та українців (17,5%),  угорців та поляків (близько 30,0%). Під впливом подій на Майдані стереотипи щодо українців було зруйновано. Із аутсайдерів, з мінімальним показником відважності,  на початку 2014 року вони вийшли в лідери.  

Висновки. Визначальною рисою гетеростереотипів угорців, поляків, словаків та українців Закарпаття треба вважати поступове їх позбавлення  від впливу історико-культурних факторів, які формувалися протягом довгих років. На зміну історико-культурним стереотипам приходять різнобарвні побутові гетеростереотипи, які формують новий тип соціальних відносин між національними меншинами.

Важливою рисою сучасних гетеростереотипів стає їх позитивний та модальний характер. Перш за все, це торкається гетеростереотипів, які  відображають уявлення членів національної меншини про особистісні риси представників інших національних меншин із якими вони мали або мають безпосередній контакт.  Етнічні гетеростереотипи з рівня політичної міфології та маркеру етнічної ідентичності перетворюватися у засіб скорочення міжетнічних дистанцій та прийняття зважених рішень. У ключові моменти історії негативні гетеростереотипи щодо членів інших національних меншин здатні руйнуватися за рахунок руйнування стереотипів поведінки їх окремими представниками.  

Список використаної літератури

1. Губарєв-Золотухін Ю. Маніпулювання масовою свідомістю / Юрій Губарєв-Золотухін // Архетипіка і державне управління: інституційні форми, механізми та практики [Текст] : збірник наукових праць переможців і кращих авторів Першого міжнародного конкурсу молодих учених ; Київ, 24 травня 2013 р. / за ред. Е. А. Афоніна, Г. Л. Рябцева. – К. : НАДУ, 2013. - С.51-59.

2. Евтух В.Б. Етнічність: енциклопедичний словник  [Електронний ресурс]. - Режим доступу:  http://archive.is/8gTSH . – Загол. з екрану. – Мова укр.

3.  Лавлінський Р.О. Процеси формування стереотипу у свідомості людини / Р.О.Лавлінський // Вчені записки Таврійського національного університету ім. Вернадського. Науковий журнал. Серія: "Філософія. Культурологія. Політологія. Соціологія". Том 24 (63). №3-4. Сімферополь, 2011. - С.205-210.

4. Липпман Уолтер Общественное мнение / Уолтер Липпман.  Пер. с англ. Т.В. Барчуновои Редакторы перевода К.А. Левинсон, К.В. Петренко. — М.: Институт Фонда «Общественное мнение», 2004. — 384 с.

5. Пелін О.В. Побутові гетеростереотипи закарпатців щодо поляків за діагностичним коефіцієнтом Макколі-Стітта / О.В.Пелін // Наукові праці : науково - методичний журнал. - Вип. 222. Т.234. Соціологія . - Миколаїв : Вид-во ЧДУ ім. Петра Могили, 2014 - С.29-32

6. Рудакова Н. Міфологічні образи та мотиви – підґрунтя фольклорної моделі козаччини [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://philology.knu.ua/files/library/folklore/36/36.pdf. – Загол. з екрану. – Мова укр.

7. Чорний В.В. Засоби міфологізації громадської думки / Вадим В"ячеславович Чорний //  Інноваційний розвиток суспільства за умов крос-культурних взаємодій. Матеріали міжнародної конференції. 20-21 лютого 2008 р., м. Суми. - С. 107-109.