Список публикаций: Соціальний порядок і насильство
|
Питання соціального порядку було предметом аналізу ще на етапі розвитку класичної соціології і продовжується в наш час. Вже О.Конт розкривав поняття соціального порядку у контексті дихотомії соціальної статики та соціальної динаміки. Соціальні структури забезпечують соціальний порядок, цілісність соціальної системи та її рівновагу. Соціальна динаміка виявляється лише моментом розвитку соціального порядку. Проте, джерело переходу соціального порядку в динамічну стадію не було визначено. Напрямок розвитку соціології, закладений О.Контом, успішно розвивався його послідовниками на теоретико-методологічному рівні. Подібно соціології О.Конта, поняття соціального порядку займає центральне місце в спенсерівській органістичній теорії суспільства та соціології Е.Дюркгейма. Через опис певних духовних сутностей до питання соціального порядку зверталися Ф.Тьоніс, В.Вундт, В.Зомбарт і М.Вебер, через поняття форм усуспільнення - Г.Зімель, через поняття повсякденних типізацій - А.Шюц [1, c.23]. Подальший розвиток соціології виявив потребу у відмові від усіх форм органіцизму, універсалізму і тоталітаризму, які були притаманні класичній соціології. За думкою представників постмодерністської соціології, теорія має розпочинатися не з соціального порядку, а з прямо протилежних понять: дезінтеграції, неврівноваженості, антагонізмів та різного роду відхилень від нормального стану суспільства. Кожен соціальний порядок має бути взятий у своєму локальному і особливому вигляді. "Постмодерністська соціологічна теорія повинна також звільнитись від таких метафор, як прогрес, регрес, розвиток, занепад та близькіх до них. Локальні випадкові соціальні трансформації, реформації чи деформації між собою не пов’язуються і взаємно між собою не накладаються, хіба що випадковим і незрозумілим або безпричинним чином" [3]. Таким чином, основна константа соціологічного дослідження трансформувалась від соціального порядку у перманентну змінність, мобільність. При цьому, соціальне відхилення з онтологічного поняття перетворилося в головний індикатор суспільного розвитку. Побачити соціальний порядок можливо тільки за допомогою дослідження соціальних відхилень. Принципова нова онтологія соціальних порядків і насильства, за думкою Дугласа С. Норта і Беррі Р. Вейнґаста, притаманна більшій частині сучасного суспільства. У переважної більшості інших країн продовжує існувати значна кількість соціальних бар"єрів та заборон, які є об"єктивною основою прямого насильства. Треба зауважити, що у багатьох суспільствах насильство є латентним. У цілому, в таких суспільствах утримуються від використання насильства, проте час від часу усвідомлюють, що насильство корисно для досягнення їхніх цілей. "Ці суспільства живуть в тіні насильства, і саме вони становлять велику частину людства в часі і просторі" [5]. Індикаторами латентного насильства та наукових знань про особливості локальних соціальних порядків мають слугувати соціальні відхилення. При цьому, соціальні відхилення, особливо неконвенційного виду, треба виправляти, але не карати. Будь яке затримання і, тим більш, кримінальне покарання має відбуватися лише у випадках доведення прямого і умисного насильства. Всі інші випадки соціальних відхилень мають розглядатися в якості індикаторів незадовільного стану соціального порядку та корегуватися за допомогою фінансових або адміністративних заходів. Список використаної літератури: |
