Список публикаций: Недирективні підходи

Недирективні підходи у вирішенні конфліктів серед студентів

У сучасному світі розвитку потужних технологій суспільство все більше потребує допомоги в вирішенні конфліктів. Яка б не була група, соціальна спільнота, сім"я, студентська група,  вона обов"язково прийде до тієї межі, після якої вибухає конфлікт. Інколи це конфлікт чи краще казати несприйняття інтересів, цінностей чи поведінки інших учасників спільноти. Дуже часто медіації потребують якраз студенти і на допомогу приходить соціальний працівник або медіатор, фахівець з розв"язання конфліктуючих сторін.

Розв"язання конфліктів може відбуватися як на директивному, так і  недирективному рівнях. Директивний підхід, спрямований на пошук об"єктивних підстав та  чинників конфлікту, все більше поступається місцем недирективному підходу, де конфлікти вирішуються самими студентами при нейтральному посередництві  медіатора.

Нейтральність виступає головним  принципом недирективного підходу у вирішенні конфліктів серед студентів. На відміну від класичної науки, здатної виступати підставою виключно директивного підходу до соціальних взаємодій та обмежуватися декларуванням наукової об"єктивності, медіація такою не є. Як соціальна технологія, медіація не акцентує увагу на принциповій різниці між суб"єктом і об"єктом пізнання. Медіація має справу з суб"єктами і тільки з суб"єктами, з їх суб"єктивними переживаннями і суб"єктивним сприйняттям соціальних взаємодій.

Головне досягнення недирективного підходу - гарантія не декларованої, а реальної нейтральності. Для прихильника класичного наукового підходу до вирішення конфліктів, вихідною точкою діяльності може виступати не стільки реальна соціальна проблема, скільки її віртуальна або ментальна модель. Таким чином, директивність іманентно властива будь-якій діяльності, що спирається на узагальнено-усереднені показники соціальної науки. Зі спроби науки проникнути за межі персональної суб"єктивності, подивитися, що там є "насправді", що там ховається від нас дійсно "об"єктивного", починається неминуче в майбутньому обмеження особистості зовнішніми директивами [1, c.72].

У навчальних закладах у ролі медіатора найчастіше виступає викладач. Викладач, виступаючи в ролі медіатора за допомогою підбору різних сценаріїв і соціально-психологічної поведінки студентської групи в змозі підібрати такий підхід, котрий буде найбільш прийнятний. Потреба застосування недирективних методів виникає у випадку коли студенти не сприймають безпосередні поради викладача в досягненні консенсусу, коли вони є принциповими в своїй поведінці. Це відбувається тому, що людині важко приймати дійсність за реальність та декотрі люди не сприймають коли їх навчають.

Якщо розглядати методи медіації, то варто наголосити, що вони спираються, головним чином, на ведення переговорів у руслі співпраці. Медіація особливо ефективна в тих випадках, коли сторони не зацікавлені в публічному розгляді, уникають судового вирішення конфліктів оскільки для них дуже важлива конфіденційність або коли результат судового розгляду непередбачуваний.

Медіатор не досліджує докази, не дає оцінку правомірності вимог сторін але спирається на принципи, що здатні забезпечити взаєморозуміння [2]. До принципів медіації відноситься добровільність медіації. Ніхто не може змусити студентів скористатися медіацією або хоча б спробувати це зробити. Медіація - добровільний процес, він заснований на прагненні сторін досягти чесного і справедливого угоди.

Принцип конфіденційності медіації забороняє розголошувати хід і результати медіації, якщо на це немає дозволу всіх сторін або якщо цього не вимагає закон. По відношенню до конфіденційності сторони можуть розробити свої правила , або заздалегідь домовитися з медіатором, або використовувати вже наявні певні правила.

Принцип співробітництва та рівноправності сторін: сторони рівноправні. Жодна з них не має процедурних переваг. Їм надається однакове право висловлювати свої думки, визначати порядок переговорів, оцінювати прийнятність пропозицій і умов угоди. Медіації застосовується тільки до тих відносин, в яких сторони рівні.

Принцип неупередженості та незалежності медіатора. Медіатор має проводити медіацію неупереджено і справедливо. Окрім того для ефективного подолання конфлікту медіатор повинен уникати такої поведінки, яке давало б привід відчути упередженість по відношенню до іншої сторони.

Виходячи з принципів медіації, медіаторами можуть бути як студенти так й працівники організації, яка спеціалізується на методах недирективого вирішення конфліктів.  Дуже корисним для студентського середовища використання змішаних моделей медіації, коли працівниками організації є один-два досвідчені медіатори які залучають медіаторів-волонтерів із числа студентів. Використання змішаних моделей медіації у вирішенні конфліктів серед студентів дозволяє залучати найбільш здібних волонтерів до подальшого навчання технологіям недирективного вирішення конфліктів, підготовки фахівців для професійної служби пробації.   

Список використаних джерел:

1. Пелін О.В. Медіація як напрямок соціальної роботи недирективного характеру / О.В.Пелін // Актуальні проблеми соціальної роботи : волонтерство як важливий ресурс соціальної роботи. Матеріали міжнародної науково-практичної конференції. від 27 вересня 2013 року. Ужгород. - С.72-74.

2. Шамлікашвілі Ц. Впровадження медіації у Росії / Ц. Шамлікашвілі // Право України. - 2011. - № 11-12. - С. 237-245.