Список публикаций: Засуджувати чи досліджувати?

Засуджувати чи досліджувати образливі висловлювання в ФБ? 

  Нещодавно у соцмережі зірка Національної опери Катерина Абдулліна спровокувала майже міжнаціональний конфлікт своїм легковажним ствердженням, що в російськомовній гімназії "контингент батьків різко відрізняється від бидлячих українських шкіл" та раділа з того, що її дитина "навчається серед морально здорових дітей, а не серед бидла". За думкою народних депутатів  від ВО "Свобода", такі висловлювання принижують честь і гідність українців, розпалюють національну ворожнечу та ненависть, ображають почуття українців. Народні депутати Ігор Мірошниченко, Андрій Мохник, Ірина Фаріон та Олександр Мирний скерували депутатське звернення до голови Служби безпеки України, генерального прокурора України та міністра культури з вимогою притягнути Катерину Абдулліну до відповідальності за фактом розпалювання міжнаціональної ворожнечі відповідно до ст. 161 Кримінального кодексу України, та з проханням зобов"язати солістку публічно вибачитися перед українським народом http://tvi.ua/new/2013/09/06/svoboda_vymahaye_zasudyty_solistku_nacopery

   Якщо реакцію політиків та пересічних громадян можна вважати прогнозованою, дещо дивує подібна реакція з боку науковців.  Вони, разом із політиками, вважають висловлення Абдулліної образливим і що за образу та приниження українського народу треба негайно карати.  Причому, якщо це можливо, то  відповідно законодавству, а якщо ні -  за допомогою майонезу, якім Абдулліну вже облили. Більш того, треба уважно придивлятися до інших людей, висловлювання яких можуть бути образливими. Безумовно, що такі висловлювання заслуговують засудження. Але невже серед науковців України не існує інших думок щодо подібного поводження? Невже суспільна наука безсильна впливати на подібні події та віддає все проблеми на розсуд правоохоронних органів?        

   Думаю, що українським вченим, які майже одностайно сприйняли як образу висловлювання Абдулліної, треба поглянути на ситуацію і на більш глибокому рівні. Чому вже не перший раз виникає така гостра емоційна реакція українців на одиничне і не дуже обдумане висловлювання росіянки? Поширюються думки на кшталт того, що це "великий сусід, поза сумнівом, бажаючи нам "успіхів" в напрямі євроінтеграції, провокує конфлікти в Україні на міжнаціональному рівні, знаючи, що в Європі цього не сприймають". Подібні оцінки стосуються не тільки висловлювань Абдулліної, але й Урганта, якого нещодавно звинуватили в українофобії за невдалий жарт у програмі "Смак". Зрозуміти емоційну реакцію пересічних громадян України можна, але українським вченим потрібно розгледіти справжні соціальні проблеми, що приховані за цими випадками,  які мають резонансне продовження.

   По-перше, одностайна емоційна реакція українців говорить про те, що вони не відчули якихось  важливих  соціальних трансформацій. Одностайну емоційну реакцію не може викликати те, що вже пережито й забуто. Образу викликає тільки те, що ще турбує. Так чого не пережили і на можуть пробачити Абдулліної українці? На думку А.Пилипенко та І.Яковенка, не пережито зневажливе ставлення деякого колективного "ми" до індивідуального "я". Причому, не пережито зневажливе ставлення як до свого, так і чужого "я". "Ми" - це продукт розкладання патріархального суспільства, поміщений  у неадекватний йому урбаністичний контекст, і що знаходиться в оточенні людей, які представляють особистісну культуру" http://pelipenko.h1.ru/doklad5.htm Українське суспільство не пережило перехід від коеволюції до інволюції.

   Іншими словами, гостра реакція українців на необдумані слова окремих росіян, які переважно є мешканцями міст, свідчить лише про незавершеність в Україні процесу урбанізації. Саме це і "ріже вухо" українцям , переважно вихідцям з села. Це стосується не тільки українців, але й самих росіян. За А.Пилипенком, "бидло "- це загальний результат осмислення недоурбанизованості як українського, так і російського суспільства. Тому подібне слово однаково образливо звучить як в Україні, так і в Росії з простору особистісної свідомості городян по відношенню до селян. Я сам таке чув від москвичів - снобів по відношенню до себе, воронезького провінціалу. Три роки тому з цього приводу я давав інтерв"ю "Із Ми ішов у Я" http://a-pelin.info/?go=pelin&pelin=23 Перехід від патріархального "ми" до урбанізованого "я" - процес не одного десятиріччя.

  По-друге, до тих пір , поки українські вчені не піднімуться з рівня повсякденності на дійсно науковий рівень бачення ситуації , вони і все українське суспільство ризикує залишатися жертвами простих політичних маніпуляцій. Завдяки цьому Україна може дуже довго засуджувати та ображатися, але не розвиватися у соціальнІї площині. Упевнений , що за допомогою виключно правових санкцій і, тим більше , за допомогою майонезної "вендети ", пережити дійсні соціально - політичні колізії в Україні буде дуже важко.