Список публикаций: "Війни ідентичностей"

"Війни ідентичностей" в соціальних порядках обмеженого доступу

   Ідентичність (англ. identity) - тотожність, індивідуальність, справжність. В цьому сенсі він є синонімом поняття автентичність (англ. authenticity). Одночасно, ідентичність означає специфіку об"єкта або суб"єкта до самого себе  і відрізняє його від всього іншого. Можна казати, що ідентичність є нормативною складовою процесу порівняння. Операціоналізацією поняття ідентичності можуть бути: аналогія, подібність, рівнозначність, однаковість, збіг. За допомогою цих понять нескладно знайти і розрахувати тотожність об"єктів. Набагато складніше визнати соціальну ідентичність суб"єкта, якій спирається не тільки на вимірювання але й на його суб"єктивну та колективну оцінку.

    Дослідження поняття «ідентичності» можна знайти уже у творах Сократа, Платона, І. Канта, І. Фіхте, С. Кєркегора, М. Хайдеггера, П. Рікера, М. Фуко, А. Лосєва. Проблема персональної ідентифікації вирішувалася А. Адлером, У. Джеймсом, З. Фрейдом,  К. Хорні, К. Юнгом, Е. Еріксоном. Соціальна ідентичність розглядалася такими авторами, як Е. Гідденс, Е. Гоффман, Е. Дюркгейм, Ч. Кулі, Дж. Мід, С. Московічі, Х. Теджфел, Дж. Тернер. Ідентичність не тільки вивчається але й активно конструюється, але соціально-інженерному розумінню природи сучасної ідентичності  приділяється недостатньо уваги, особливо питанням прояву ідентичності в різних соціальних порядках.

    Мета доповіді - визначити конструктивну природу ідентичності у соціальних порядках закритого типу. Просування до мети припускає вирішення наступних завдань: розглянути "кризу ідентичності" другої половини ХХ століття, з"ясувати особливості процесу ідентифікації у порядках закритого та відкритого доступу, визначити чинники "війни ідентичностей" у соціальних порядках закритого доступу.    

   Незважаючи на достатньо високий рівень операціонализації, поняття соціальної ідентичності залишається розмитим в силу конструктивного характеру, якого воно набуло в другої половини ХХ століття завдяки перетворенню в "універсальний інструмент аналізу свідомісних конструктів" [1]. Прагнення людини до утвердження своєї винятковості й неповторності у ХХ столітті дуже часто виступає не первинною потребою. Замість утвердження індивідуальної винятковості, актуальною для людини стає потреба захисту свого життєвого простору. Ототожнення себе з іншими членами спільноти стає умовою захисту від всього незрозумілого, небажаного та чужого. "Ми знаємо, ким ми є, лише після того, як дізнаємось, ким ми не є, і часто лише тоді, коли знаємо, проти кого ми " [2, с.13]. Конструювання "свого" за рахунок ідентифікації "чужого" набуває рівня соціально-інженерної діяльності. "Війни ідентичностей" набувають статусу соціального конструкту.

   "Криза ідентичності" другої половини ХХ століття показала певний вибух уваги до питання ідентичності. За думкою З. Баумана, в сучасному світі ідентичність стала призмою, крізь яку вивчаються та оцінюються багато важливих рис сучасного життя [3]. Але головним чинником підвищеної уваги до ідентичності є те, що вона є однією з найбільш стійких рис суспільного буття у світі, що відрізняється мінливістю. В умовах глобалізації центром уваги стає соціальна нестабільність та неврівноваженість. У фокусі уваги науковців опиняються повсякденні практики. Все, що здавалося цілісним і монолітним, на очах розповзається на локальні області та підсистеми. Реальність сприймається як неоднорідна та різноманітна [4]. В умовах неоднорідності та різноманітності зростає й рівень конфліктного потенціалу.  

   Механізмом, здатним пояснити трансгресію сучасних соціальних порядків, стала концепція дослідницької групи Стенфордського університету під керівництвом Дугласа С. Норта. За думкою американських дослідників: "Історія людства знала лише три типа соціальних порядків. Першим був примітивний порядок, характерний для малих соціальних груп товариств мисливців і збирачів" [5]. Інші два типа соціальних порядків виникли і сформувалися за останні десять тисяч років. Перший тип соціального порядку - це порядок обмеженого доступу, який з"явився під час першої соціальної революції. Для нього характерне домінування особистих стосунків, особливо особистих відносини між  індивідами, які володіють обмеженими ресурсами цього порядку. Порядки першого типу значно обмежують здатність індивідів формувати соціальні організації та поширює можливість використання насильства.

   Другим типом соціального порядку  визначено порядки відкритого доступу, які виникли під час другої соціальної революції. На відміну від порядків першого типу, особисті стосунки для них є менш значимими. Для соціальних порядків другого типу більш характерні  безособові стосунки між громадянами, які можливі завдяки морфології великих громад. Індивідуальна ідентичність громадян нівелюється тільки в умовах великих урбанізованих спільнот сучасного міста. Саме в умовах урбанізованого міста потреба в індивідуальної ідентичності партнерів зменшується за рахунок зростання значення розподілу праці та трансформації механічної солідарності у гармонійну. Важливим індикатором у порядках відкритого доступу стає можливість формувати організації, які користуються підтримкою більш широкого суспільства. зменшується потреба в примусових формах інтеграції.

   У порядках обмеженого доступу, де існує домінування особистих стосунків відбувається перебільшення значущості індивідуальної ідентичності. Таке ставлення до ідентичності, обертається станом, близьким до "війни всіх проти всіх". На цій основі розігрується "драма нерозуміння" – ідентифікаційні процеси розгортаються у просторі несумісності основоположних цінностей і смисложиттєвих парадигм. "Війни ідентичностей", які можуть починатися як "війни пам"яток" у подальшому відбуваються у двох вимірах – часовому й просторовому. Штучно створені кордони, які роз"єднують минуле з сучасним, слугують маркером між "своїми" і "чужими ”. А штучно вибудувані грані між „своїм/чужим” просторами обертаються ізоляціоністськими або месіаністськими настроями" [6, с.61].

   Таким чином, у розвиненій системі обмеженого доступу "війна ідентичностей" відтворюється не постмодерністською системою неоднорідності та різноманітності, а самою  державою, яка обмежує конкуренцію та створює привілеї для домінуючої еліти. Розвинена система обмеженого доступу має надійну інституційну структуру та схильна відтворювати свої системні якості. Соціальні порядки обмеженого доступу та система особистих відносини між  індивідами підвищують значення ідентичності та процесу локалізації громад. "Війни ідентичностей" є закономірним продуктом соціальних порядків обмеженого доступу. Одночасно, "війни ідентичностей" треба вважати надійним індикатором існування соціальних порядків обмеженого доступу.

 Література:

1. Нагорна Л. „Війни ідентичностей”: сценарії і ризики / Лариса Нагорна // Політичний менеджмент . — 2007. — N 2. — С. 47-54.

2. Гантінгтон С. П. Протистояння цивілізацій та зміна світового порядку / С.П. Гантінгтон. — Львів: Кальварія, 2006. — 472 с.

3. Бауман З. Индивидуализированное общество / З. Бауман. – М. : Логос, 2002. – 325 с.

4. Бендл М.Ф. Кризис “идентичности” в эпоху высокого модерна / М.Ф. Бендл // Реферативный журнал. Серия “Социология”. – 2003 – № 16. – С. 58–63.

5. Норт Д. Насилие и социальные порядки. Концептуальные рамки для интерпретации письменной истории человечества / Дуглас Норт, Джон Уоллис, Барри Вайнгаст. Пер. с англ. Д. Узланера, М. Маркова, Д. Раскова, А. Расковой. - М.: Изд. Ин-та Гайдара, 2011. - 480 с.

6. Нагорна Л. Соціокультурна ідентичність: пастки ціннісних розмежувань / Л.Н. Нагорна. – К., ІПіЕНД ім. І.Ф.Кураса НАН України, 2011. – 272с.