Список публикаций: Архетип кордону

КОРДОНИ ЯК АРХЕТИПИ СОЦІАЛЬНОГО ПРОСТОРУ

У статті розглянуті нові підходи в дослідженні соціального простору. Мета статті - застосувати поняття архетипу в дослідженні  соціальних кордонів. Для цього використано поняття хронотопу, який забезпечує взаємозв»язок часових і просторових характеристик, робить поняття архетипу дієвим та просторово осяжним. Доводяться переваги застосування у дослідженні архетипу соціальних кордонів хронотопу «Поріг». Висвітлюється значення проекції художнього аналізу у дослідженні архетипу соціальних кордонів. 

Ключові слова: архетип, кордон, хронотоп, соціальний простір

Постановка проблеми. Кордон - це місце, на якому закінчується один та починається інший простір. Кордон розділяє наочний, фізичний простір, але приховує потенціал ще неочевидного майбутнього. Природа цього потенціалу символічна, прихована в супутніх значеннях або сенсах. Вона недоступна для дослідження географічної лімології та потребує дослідження методами соціології та семіотики. Існує протиставлення адміністративно-територіальних (державних) та соціальних кордонів. З точки зору географічної лімології, соціальні кордоні встановлюють соціальні групи, які не мають адміністративно-територіальних кордонів. Тобто, соціальні кордони розглядаються як символічні замінники територіальних, що існують у вигляді мови, діалектів, жаргону, уніформ та інших знаків.

Згідно протилежного підходу, кордони - архетип соціального простору. Все народжується на кордонах минулого та майбутнього, глобального та локального, досконалого та потворного, свого та чужого. Кордон, відповідно М.Бахтіну, є хронотопом завершеного та незавершеного, дискретного та безперервного, суб»єктивного та об»єктивного, циклічного та лінійного, реального та символічного. Соціальна природа кордонів така, що все відбувається виключно на кордонах. "У людини немає внутрішньої суверенної території, вона вся і завжди на кордоні, дивлячись всередину себе, вона дивиться в очі іншого або очима іншого"[1, с.187]. Така "зустрича з іншим" і є найвищою ступеню соціальності.

Аналіз останніх досліджень і публікацій Проблеми соціальних кордонів знайшли відображення в роботах Б. Андерсона, Ф. Барта, О.Мартинес, А. Пааси та в роботах вітчизняних науковців Б. Гвоздецької,      І. Долматова, І. Кононова, В. Кочана, М.Кузьміна, О. Філіппової та С. Хобти. Проте також можна констатувати, що поняття «соціальний кордон» більше нагадує мистецьку метафору, ніж строге наукове поняття. Високий рівень концептуалізації поняття не відповідає рівню його операціоналізації. Поняття "соціальний кордон" важко використовувати в конкретних соціологічних дослідженнях.

Мета статті - застосувати поняття архетипу в дослідженні  соціальних кордонів та соціального простору. Наближенню до мети допомагає вирішення наступних завдань: визначити наближеність понять  соціального кордону та архетипу кордону; окресліти можливості застосування поняття хронотопу в дослідженні архетипів кордонів; ідентифікувати хронотопи, які дозволяють забезпечити взаємозв»язок часових і просторових характеристик, у дослідженні архетипу соціальних кордонів.

 Виклад основного матеріалу.  Дослідження кордонів може відбуватися в двох парадигмах: 1) кордони - це  перешкода для комунікацій; 2) кордони - це джерело самопізнання та розвитку. Для першої перадигми є характерним лімополітичний підхід включає методи політичного аналізу географічного простору, які надають змогу співвідносити взаємовплив природних та штучних елементів в сучасних політичних кордонах. В рамках цього підходу сформувалася більшість сучасних класифікаційних схем щодо типів кордонів. До робіт цього напрямку належать праці Д. Армандт, О. Вітковського, Ж. Готмана, А. Колчева, В. Колосова, М. Міроненка, Л. Муравьова, В. Самаркіна, Л. Смирнягіна, Г. Ситнянського, В. Шувалова та ін. Значення архетипів в управлінні складними соціальними процесами приділяється значна увага. Зокрема, можна назвати роботи наступних вчених: Е. Афонін, Т. Бутирська, Т. Вакулова, О. Донченко, Л. Кочубей, О. Крюков, О. Романенко, Ю. Шайгородський та ін.

Архетипом кордону як перешкоди є бінарна опозиція "свій" та "чужий". Витоки бінарного сприйняття світу на повсякденному, філософському, та науковому рівнях полягають у міфолого-етнографічній сфері всієї європейської культури. Бінарний архетип є своєрідним семіотичним "кодом" динамічної європейської культури та базисом формування ідентичності західноєвропейських етносів. Отже, бінарні опозиції “свій-чужий” закладені не стільки в механізм європейської етнічної ідентичності, скільки у природу західноєвропейської філософської рефлексії. Через жорстку опозицію в процесі ідентифікації створюються можливості інверсії і практично неможлива динаміка [2, c.86].

Можливість фіксації нових якостей поза розверненням бінарних опозицій  надає архетипічна парадигма, яка належить до класу холономних. Холономна (від.англ. Holonomic) – це механічна система, всі зв»язки в якій можна звести до геометричних. Архетип розуміється як «форма колективного несвідомого (надособистісного начала людської психіки), співвіднесена із тим, що древні називали зв»язком усього зі всім. Поняття архетипу корелює з холономним світоглядом, нелінійним, циклічним поглядом на життя» [3]. Архетип має формотворну здатність, виступає кумулятивним феноменом, що дозволяє виходити за рамки індивідуального досвіду та накопичувати досвід кілька поколінь людства.

Через архетипи та культурні стереотипи свідомості, які слугують одним з інструментів побудови соціальної реальності, соцієтальні характеристики корелюються з поняттям «ментальності» [4, с. 12]. Соцієтальна ідентичність використовується для опису й інтерпретації соціальних відносин, притаманних не штучно створеним, а історично сформованим спільнотам, яким можуть бути етноси. Соцієтальний показник визначає якісні та кількісні характеристики соцієтальних властивостей, станів і процесів. Соцієтальні властивості формують систему якісних і кількісних характеристик соцієтальної психіки як втілення загальносистемних суспільних процесів. Кількісні характеристики соцієтальних властивостей етнічної ідентичності дозволяють використовувати процедури вимірювання і дозволяють позбавиться від стереотипу її «зайвості».

Без сумніву, кордон - архетип, укорінений в глибинах несвідомого. Будь який бінарний поділ є кордоном і будь яке поєднання частин містить в собі кордон. Завдяки реальним та символічним кордонам можливо порівняння, а так і пізнання. Кордони можуть оцінюватися та вимірюватися, але вони завжди залишаться основою певної амбівалентності. «Кордон, виступа­ючи як архетип в культурних практиках, завжди проявлятиме себе через структурування соціокультурного простору, визначення порядку міжкультурних взаємодій. Тому, якщо люди­на втратить кордон в одному місці, то вона прагнутиме виявити його в іншому, сконструювати нове розмежування» [5, c.229]. Архетипна несвідомість кордону проявляється через бачення бінарної опозиції, яка сама виявляється створінням нашої свідомості.

 Архетипна несвідомість проявляється за словами Л.С.Виготського і М.М.Бахтіна через «афективну функцію слова». Ми можемо експериментувати з внутрішнім діалогом та визначати, що було б нам краще всього зробити в певних обставинах. Це опис руху розуму, структура якого «виявляється мінливою, тимчасової, що полягає в перетині кордонів (подоланні провалів) між різними формами свідомості всередині індивіда, між відчуттями власного існування та існування іншого» [6]. Виявляється, що те, про що ми думаємо за допомогою внутрішнього діалогу, є формою не єдиної думки, а боротьби думок. Але природа цих думок унеможливлює для нас знання, на чиїй я стороні. Кордони внутрішнього діалогу цілком несвідомі та архетипичні.

Найбільш вдалою ознакою соціального кордону треба вважати поняття «хронотопу», введеного в науку М. Бахтіним. Терміном “хронотоп” було покладено початок вивченню просторових і часових прикмет в осмисленій і конкретній єдності. На думку М.Бахтіна: «Всякий вступ у сферу смислів відбувається тільки через ворота хронотопів» [7]. Так, через хронотоп «Зустріч» допомагає ідентифікувати кордон між подіями різної емоційно-ціннісній інтенсивності. Хронотоп «Шлях» - місце випадкових зустрічей тих,  хто зазвичай роз»єднаний соціальної ієрархією і просторової даллю. Проте, хронотоп «Шляху» далекий від архетипу соціального кордону тому, що проходить по своїй рідній країні.

Набагато ближче до поняття соціального кордону хронотоп «Поріг». Він може поєднуватися і з мотивом зустрічі, але найбільш істотне його заповнення - це хронотоп кризи та життєвого перелому. Саме слово «Поріг» -  це метафора перелому, кризи, нерішучості та фрустрації переступити поріг. Суміжними хронотопами «Порогу» є хронотопи «Сходи», «Коридор», «Вулиця» і «Площі». Проте, лише «Поріг»  символізує миттєвість змін. Це вирішальні миті, з яких складаються хронотопи містерійного і карнавального часу.

Значення хронотопів, на думку М.Бахтіна, полягає в тому, що вони дають істотний грунт для показу-зображення більш складних для аналізу подій. Але кожен хронотоп може включати в себе необмежену кількість дрібних хронотопів. Хронотопи можуть включатися один в одного, співіснувати, переплітатися, змінюватися, зіставлятися, протиставлятися або перебувати в більш складних взаєминах. Загальний характер цих взаємин є діалогічним. Це має безпосередньо значення для розуміння проблеми кордонів хронотопіческое аналізу.

Архетипний образ соціального кордону складається в результаті взаємодії суміжних хронотопів, серед яких хронотоп «Порогу» символізує межу між двома світами. Він не створює особливій простір і тому залишається речовим символом архетипу, що піддається аналізу та дослідженню. Хронотоп «Поріг» надає метафоричне забарвлення для ідентифікації маргінального стану соціальних кордонів, маркером культурного простору, соціокультурних взаємозв»язків і взаємодій. Не дивлячись на те, що прикордонна культура містить в собі певні елементи маргінальності, використовувати поняття «маргінальність», як основоположний засіб для дослідження феномену пограниччя не зовсім коректно. Маргінальність має на увазі кризу ідентичності. Хронотопний аналіз надає можливість дослідження ідентичності на докризовому етапі.

Архетипний образ кордону завдяки хронотопу «Поріг» залишається в народної культурі та щоденній практиці. Він насичений багатою символікою приписами, що регулюють дії під час контактів з ними, а також мають розгорнуту ритуальну символіку. Так, загальним правилом на всій території України є заборона сидіти, стояти, виконувати роботу на порозі або розтягуватися на дверях, бо помре мати або хтось із ближніх. Не можна наступати на поріг, а переступати його рекомендується тільки правою ногою; не можна ставити речі, передавати їх, вітатися через поріг, розмовляти на порозі тощо. Поганою прикметою є спотикання об поріг або на воротях. Поріг і двері захищають внутрішній простір, дім і сім»ю від проникнення людей, відьом, будь-яких злих і ворожих людині сил. “У традиційній картині світу із світом мертвих пов»язані також двері й пороги не тільки жилого приміщення, а й господарських споруд і вони також потребують захисту. Існує ціла низка оберегів, як природного походження, так і зроблені руками людей, що затикалися в одвірки дверей, поріг, а також ворота, закопувалися під перелазом тощо” [9, c.336-337].

Колективна свідомість може фіксуватися в архетипах, міфах, стереотипах тощо. Цікаво, що архетипічна бінарна опозиція свій–чужий має космогонічний родовід, який на думку О.М.Сухомлинова, походить від бінарної опозиції Космос–Хаос. Ця опозиція переходить від покоління до покоління, виконуючи при цьому різні функції – від консолідації племен та народностей в ситуації загрози до розділу держав на два ворогуючі табори.

Хочемо наголосити, що архетипи та міфи пограниччя як багатоетнічних територій по своїй суті мають сприяти толерантності та акцептації мультикультурального простору.

О.М.Сухомлинов наголошує, що «кресові міфи, легенди, утопії, архетипи, незалежно від семантичних нюансів, будучи специфічними проявами колективної свідомості, визначали напрям і склад мислення цілих поколінь і ставали чи не найважливішим аргументом в одвічному дискурсі про польську екзистенцію на Кресах» [10, c.20]. Інші дослідники вважають, що перелічені поняття створюють основу для утворення держави і забезпечують повноваження уряду, об»єднуючи усіх громадян за допомогою

символізму. Зображуваний простір та морфологічні частини художнього простору набували аксіологічного значення і ставали кодом, зрозумілим лише особам, що належать до даної спільноти

Висновки та перспективи подальших наукових пошуків. Аналіз поняття "соціальний кордон" доводить можливість його тлумачення в якості архетипу. До суттєвих ознак архетипу соціального кордону треба віднести хронотоп «Поріг», як це метафору перелому, кризи, нерішучості та фрустрації переступити поріг. Суміжними хронотопу «Поріг» є хронотопи «Сходи», «Коридор», «Вулиця» і «Площі». Проте, лише «Поріг»  символізує миттєвість змін. Це вирішальні миті, з яких складаються хронотопи містерійного і карнавального часу.

Перевагою архетипної парадигми в дослідженні кордонів, треба вважати її просторово-часову визначеність. Кордон – це особливий соціальний простір, де відбувається перетин культур і яке наповнене особливими сенсами. Значущість пограниччя в сучасному світі визначається соціокультурними трансформаціями, процесами регіоналізації, зміною характеру державних кордонів і змінами світогляду людей, життєдіяльність яких здійснюється в цьому просторі.

Перспективи подальших досліджень пов»язано зі сприйняттям кордону багатобічним і різноманітним соціокультурним феноменом, якому дуже важко дати точну дефініцію. Архетип соціального кордону є доступним для дослідження морфологічної частини художнього простору.  Розширення перспектив дослідження соціальних кордонів можливо  завдяки комплексному аналізу міфологем та народних традицій.

Література:

1. Бахтин М.М.  Проблемы  творчества Достоевского / М.   М.   Бахтин.-  5-е изд., доп. —Киев, «NEXT», 1994 - 509 с.

2. Пелін О.В. Політика визнання етнічної ідентичності / Пелін О.В., Іваць О.М. // Сб. науч. трудов: по материалам VI международной научно-практической конференции «Проблемы гармонизации межнациональных отношений в полиэтническом обществе» 16-17 дек. 2010 года. - Харьков. – 2010.- С. 79-88.

3. Донченко О. Архетипи соціального життя і політика [Електронний ресурс] / О. Донченко – Режим доступу : http://topkatalog.at.ua

4. Афонін Е. А. Соціальні цикли: історико-соціологічний підхід / Е. А. Афонін, О. М. Бандурка, А. Ю. Мартинов Українське товариство сприяння соціальним інноваціям, Українська технологічна академія. – Х. : Вид-во «Титул», 2008. – 504 с. – («Відкрита дослідницька концепція»; Вип. № 5).

5. Кузьмін М. Кордон як архетип соціального простору взаємодії етнокультурних груп: кримські реалії [Електронний ресурс] / М. Кузьмін // Публічне управління: теорія та практика . - 2013. - Спец. вип. - С. 228-234. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/j-pdf/Pubupr_2013_spets.vip._32.pdf

6. Шоттер Дж. М. М. Бахтин и Л. С. Выготский: интериоризация как "феномен границы" [Електронний ресурс] / Джон Шоттер // Вопросы психологии. 1996, №6. С. 107-117. Режим доступа : http://psyberlink.flogiston.ru/internet/bits/shotter01.htm

7. Бахтин М.М. Формы времени и хронотопа в романе. Очерки по исторической поэтике [Електронний ресурс] / М. М. Бахтин Вопросы литературы и эстетики. — М.: Худож. лит., 1975. — С.234-407. Режим доступа : http://www.chronos.msu.ru/old/RREPORTS/bakhtin_hronotop/hronotop10.html

9. Чебанюк О. Семантика та символіка межі у традиційних віруваннях і фольклорі українців /Олена Чебанюк //Література, фольклор, проблеми поетики. Випуск 36, присвячений дослідженню творчої спадщини Л.Ф.Дунаєвської.- К.: Інститут філології, 2012. - С.334-340. 

10. Сухомлинов О.М. Культурні пограниччя: Новий погляд на стару проблему: Монографія / О.М. Сухомлинів .— Донецьк: ТОВ «Юго-Восток, Лтд», 2008.— 212 с., 30 іл.